БУТИРАТ 1.4BDO Ялта

Але, братаны, вам як вам, а мені є що розповісти про свій досвід з наркотиками. Усе почалось звичайно, як у багатьох - з пошуку нових вражень і експериментів. І ось в один прекрасний день мені пощастило придбати справжній заклад бутирки.

Треба сказати, що для мене тоді було новими словами такі поняття, як "герр", "сушняк" і "кура". Та де ж я могла це все дізнатися? Звісно, в бібліотеці! Там у мене в руки потрапили книжки, що вчили про наркотики і їхні наслідки. Так що я належно начиталася перед тим, як купити свою першу закладку.

Бачите, друзі, наркотики - це як двостороння медаль. З одного боку - це кайф, якого не зіпсує ніякий джанки чи кайфолом. Але з іншого - це загроза для здоров'я, яка може перерости в найбільше гірше. Тому треба бути особливо обережними і не допускати зловживань.

Тож, знавши все це, я з радістю знайшла свого "куру". Бо без нього ніяк. Так от, мій курьер був першокласною джангою - завжди приносив все своєчасно і з якісними закладками. І тоді я почала вдоволь кайфоломити.

Так час від часу я зустрічалася з друзями, і ми порівнювали свої закладки. Кому-то були більш сильні, хто-то впав від слабких. Але кожен розумів, що це весь час велика забава і ризик одночасно. Тому ми відчували себе своєрідними героїнарами, які підкоряються закону кайфу.

Але одного разу мені попався сушняк. Подумала, що згорю, бо як виживати без кайфу? Але різні бабки казали, що найкращий лік від сушняку - знайти новий вид наркотиків. І я побачила тут своєчасно ice-o-lator - сорт гашишу.

Але ж в мене жодних зв'язків з коноплею не було. Я знову спробувала відшукати відповідну книжку, але тепер в бібліотеці не було нічого про гашиш. Тоді мені друзі почали допомагати. Вони розповідали свої історії і ділилися знаннями. І ось, я з ваганнями, спробувала новий вид закладки.

Ох, братва, це буві кайфолом! Я відчувала себе ніби у раю. Що я тільки не відчувала тоді - ейфорію, безвагість, глибоку зосередженість. І все це завдяки моєму побаченню в бібліотеці.

Але з часом я зрозуміла, що наркотики - це лише тимчасове щастя, яке може зробити з тебе залежну людину. І деякі з моїх друзів почали потрапляти в справжню клятву героїна. Це було вже надто для мене, якийсь шок. Я добре знала, що такий шлях може лише знищити моє життя.

Тому я вирішила вийти з цього кола. І це було дуже важко. Така жадне бажання повернутися на кайфолом не давало мені спокою. Але хоча і малий, але єдиний вихід з цієї ситуації - змінити своє життя. І я це зробила.

Закидаючи джанки і закладки, я змінила свої звички і друзів. Я почала займатися спортом, пити здорову їжу і займатися чимось корисним. І хоча спочатку було дуже важко, я почуваю себе краще зараз.

Тому, мої друзі, не варто ризикувати своїм життям раді кілька митів задоволення. Є багато інших способів відчути справжнє щастя і радість. Просто треба шукати їх і робити свій вибір мудро.

Так от, як наркоманка, я проїхала цілий шлях від знайомства з наркотиками до врятування від них. І я дуже рада, що це відбулося. Сподіваюся, що моє оповідання допоможе комусь уникнути помилок, які я робила. Бережіть своє здоров'я і своє життя, бо воно єдине у нас є!

Утром, услышав, что у нас пришла новая партия закладок опиума, я решил нырнуть в это бездонное черное озеро наслаждения. А тут еще и депресняк накатил, как будто все говорило мне, что именно сегодня нужно закинуть, чтобы разнообразить свою плоскую жизну.

Быстренько надел свою любимую кожанку, которая уже налепилась всякими наклейками от концертов и фестивалей, и пошел к тому месту, где обычно нам в дело доверяют.

Возле парадной, весьма обдираемой стены я простоял минут пять, передавая говорки и улыбаясь дяде Жене, который так замечательно скрывает свою деятельность по продаже кислоты. Когда дело дошло до меня, я купил свой свеженький бутират и отправился в свое убежище — коммунальную квартирку с друзьями, где всегда сытно и вечеринка не заканчивается никогда.

Мои друзья уже были в настроении, все под кайфом от лишнего сна и предательских капель алкоголя. Я, конечно, не мог отстать и погрузился в этот вихрь безумия и психоактивной эйфории. Все мы знаем, что дота — это наша религия, наша истинная страсть. Так что самая главная задача на этот вечер — показать всем, что мы лучшие диггеры виртуальных турниров и никто не сможет нас остановить!

Включили компьютеры, включили музыку, и началась суровая битва на экранах. По комнате летал запах закладок, и мы все погрузились в атмосферу адской веселья. Каждый раз, когда закидывал бутират, кумарите приходили, но это не упрекало нашему настроению. Мы крушили врагов, попивая энергетики и не позволяя никому сомневаться в нашей силе и навыках.

Но время шло, и мы все ощущали, как ваш мозг уже полон не кровью, а ватой. Мы играли до самого утра, пока не смогли больше сидеть и наблюдать, как наши персонажи погибают на поле битвы. Тогда мы решили переключиться на режим "chill". У нас были свои методы розвлечения: смотрели смешные видео, фоткались с наркотическим глазами и врали друг другу, какие мы крутые и непобедимые.

Но, знаешь, через некоторое время вся эта радость улетучилась, и мы начали ощущать настоящую грусть. Депресняк накатил сильнее всего, и вечеринка превратилась в мрачную комнату, где живут только черные мысли и сомнения. Хоть мы и были под кайфом, но реальность нагрянула сильнее всех прочих ударов.

Мы потеряли настрой и поняли, что даже закидывание бутиратом не может сохранить нас от наших внутренних демонов. Эта чертова чернуха оставляет только кратковременное ощущение веселья и беззаботности, а потом всегда приходит расплата за приятное времяпрепровождение.

Друзья, это был урок для нас. Мы поняли, что наркотики — не решение всех проблем и трудностей. Они могут скрыть эти ощущения на время, но потом все возвращается, а иногда возвращается вдвое сильнее. Теперь мы стараемся обращаться с опиумом и закладками с большой осторожностью, пытаемся найти другие способы развлечения и наслаждения жизнью, не прибегая к неприятным последствиям.

Ну, а пока мы продолжаем кумарить и веселиться, но только без тех черных мыслей, что преследуют нас наяву.